Ростислав Коробка: П’ять кроків на шляху до інвестиційної привабливості України

Сьогодні Україна стикається з багатьма політичними, соціальними й економічними проблемами. З 2014 року по нинішній день ми маємо військовий конфлікт із Російською Федерацією на Сході України, наша валюта нестабільна, існують серйозні проблеми з правовими гарантіями, оподаткуванням, приватизацією тощо. Через ці фактори ми все ще не можемо створити сприятливі умови для іноземних інвестицій в Україну.

За даними звіту Групи Світового банку – Doing Business 2017, Україна посідає 80-те місце з-поміж країн Європи та Центральної Азії. Порівняно з 2016 р. Україна перемістилась на  на одну вищу сходинку, демонструючи позитивну тенденцію.

З 2015 по 2017 рік український уряд скоротив принаймні 50 регуляторних актів і правил для вітчизняного й іноземного підприємництва, зробивши бізнес більш ефективним. Незважаючи на ці позитивні зміни, наша країна спустилася з 43-ї на 98-му позицію з точки зору забезпечення дотримання контрактів. Також ми можемо побачити падіння України за показником з отримання будівельних дозволів на виконання будівельних проектів – із 70-го на 140-ве місце.

На думку експертів, місце у рейтингу Doing Business приносить державі інвестиції до 600 мільйонів доларів.

Із урахуванням усіх вищезгаданих проблем ми визначили 5 нових кроків, які могли б допомогти Україні відновити свою економічну та політичну стабільність і стати привабливою країною для інвестицій.

• Якнайшвидше, за підтримки наших закордонних партнерів, ми повинні зупинити військовий конфлікт на Сході України. Ця «війна» є ключовим питанням для вирішення всіх викликів і проблем.

У нас немає жодного прикладу інвестиційно привабливих країн, які були б задіяні у військових конфліктах із падінням економіки та політичною кризою. Історія дає нам приклад у справі Грузії: п’ять днів війни з Росією у 2008 році спричинили потрійний спад інвестиційних потоків. Але, з іншого боку, Грузія є гарним прикладом ефективності реформ. Багато років країна займає лідируючі позиції в рейтингу ділової активності, оподаткування та нормативних ставках для бізнесу. У будь-якому випадку, Україна не є військовою державою. Нам потрібно закрити цю сумну сторінку нашої історії.

• Проведення реформ в Україні

В Україні є одна інфекційна політична хвороба, яка називається народництвом. Потрібно не тільки говорити про нові реформи та зміни, а скласти нові стратегії та плани дій,  і головне – впроваджувати ці зміни. Зробити їх прозорими  й ефективними: від регуляторних актів до податкової системи України. Ми повинні підтримувати наш малий і середній бізнес. Сьогодні ми маємо глибоку та всеосяжну угоду про вільну торгівлю з ЄС та Канадою. Ми отримуємо велику міжнародну технічну допомогу щодо спрощення нашої зовнішньоторговельної діяльності й просування інвестицій, реформування державного сектора. Я б не сказав, що вся ця підтримка є неефективною. Але, з моєї точки зору, нам потрібно створити певні інструменти відповідальності для нашого уряду за ефективне використання наданих коштів, адже країни, які надають таку допомогу, можуть припинити її. Є ще одна важлива річ, яку я хочу згадати, це підхід до обмеження часу. Я думаю, що для проведення реформ у медицині чи медичній освіті достатньо двох років.

• Фінансово-банківська система

Ми терміново потребуємо побудови конкурентної та прозорої банківської системи в Україні. Нам потрібно надати інструменти для сектора МСП. Сектор МСП є актуальним питанням для України. У нас дуже слабкий середній клас. Через корупцію та політичні кризи наш уряд завжди був зосереджений на підтримці великих українських компаній. Протягом 20 років ми повільно знищували наш середній клас, а не зміцнювали його.

• Державні гарантії та судова система

До цього часу ми не маємо державних інструментів захисту іноземних інвесторів. Наприкінці 2016 року урядом було створено Управління сприяння інвестиціям, яке в насправді є організацією просування та лобіювання. У нас є Національна інвестиційна рада, яка в основному виступає консультаційною платформою для всіх вищих державних органів, які беруть участь у відносинах із іноземними інвесторами. На місцевому рівні ми маємо регіональні державні адміністрації й агентства регіонального розвитку, які більше схожі на місцеві інструменти лобіювання й організації, що надають інформацію. Державні гарантії є дуже важливим питанням для потенційних інвесторів. Кожен хоче бути захищеним і відчувати цей захист. Якнайшвидше ми повинні розробити і впровадити державні гарантії для інвесторів на місцевому та національному рівнях за однією формою, щоб очистити нашу українську правову систему від корупції та державного впливу.

• Інституційні «пастки», яких ми повинні позбутися

Однією з головних є корупція на всіх рівнях нашого державного сектора. Популізм чи реальні реформи? Потрібно почати робити щось, а не просто планувати і сподіватися, що хтось прийде та внесе зміни в усі сфери та сектори. У нас відсутня короткострокова та довгострокова стратегія економічного оздоровлення. Ми повинні її розробити та прийняти на всіх рівнях та в усіх секторах. Нам  потрібне розуміння того, якою Україна буде у 2020-му, а потім у 2030 році. Ми хочемо бути лише однією із найбільших експортних держав у сільському господарстві? Або ми хочемо стати найбільшим європейським вузлом для Європи, як вікно на її шляху на Схід? Або ми хочемо бути батьківщиною нового Facebook або iPhone? Ми повинні це знати і працювати над цими цілями. Тільки в такому випадку ми станемо інвестиційно привабливою країною.