Мінприроди вдосконалить правила для виробників екопродукції згідно з міжнародними стандартами

Орієнтиром для споживача відносно екопродукції є спеціальне маркування у вигляді тверджень і графічних зображень, що вказують на її поліпшені екологічні характеристики або переваги. Екологічна сертифікація, що надає право на застосування такого маркування, є  основною конкурентною перевагою продукції на внутрішньому, європейському та світовому ринках.

Екознаки нині можна зустріти на різних товарах: від продуктів харчування до промислових товарів, від будівельних матеріалів до готелів і пляжів. Але яким має бути екомаркування, щоб виробник лишався в правовому полі, а споживач йому довіряв?

Саме цьому питанню була присвячена розширена нарада в Мінприроди  за участю представників Мінекономрозвитку, Держпродспоживінспекції, Антимонопольного комітету України,  комітету підприємців з питань природокористування та охорони довкілля при Торгово-промисловій палаті України, а також національних виробників екопродукції, спілок споживачів та експертних організацій.

З метою забезпечення єдиних правил застосування екологічних маркувань і декларацій Міжнародною організацією стандартизації (ISO) на початку 2000-х років були розроблені та впроваджені спеціальні стандарти серії ISO 14020.  Вони набули статусу національних в України (ДСТУ)  у 2002–2003 роках. Згідно з їх вимогами продукція може вважатися  «екологічною» у разі, якщо вона пройшла незалежне оцінювання (сертифікацію) на відповідність екологічним критеріям. Такі критерії мусять бути встановлені в межах добровільних систем (програм) екологічної сертифікації окремо для кожної продуктової групи.  Якісні та кількісні показники екологічних критеріїв не повинні дублювати державних норм, мають бути точними, перевіреними та не вводити в оману споживача щодо значущості переваг сертифікованої продукції.

На даний час ринок екопродукції в Україні поступово розвивається.  У 2017 році вже 72 українських  товаровиробника є користувачами екологічних сертифікатів та отримали право на екологічне маркування згідно з ДСТУ ISO 14024 понад 300 найменувань продукції.

У зв’язку з реформою системи технічного регулювання в Україніу 2014–2015 роках було оновлено законодавство у сфері технічних регламентів, стандартів і процедур оцінки відповідності. Реформа чітко визначила статус технічних регламентів як акта права,що  визначає характеристики продукції або пов’язані з нею  процеси  чи  способи виробництва,  дотримання яких є загальнообов’язковим.

Згідно з Законом України «Про стандартизацію» державна політика у сфері стандартизації має базуватися  на принципі добровільного застосування національних стандартів і кодексів усталеної практики.

За підсумками наради було визначено, що Технічний регламент із екологічного маркування, затверджений урядом М. Азарова у 2011 році, є таким, що вже не відповідає за змістом і структурою вимогам євроінтеграційного Закону України «Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (2015), суперечить принципу добровільності та методам застосування екологічного маркування відповідно до міжнародних, європейських і національних стандартів і потребує невідкладного скасування.

Учасники наради дійшли висновку, що з метою посилення державного нагляду за дотриманням принципів і методів застосування екологічного маркування згідно з вимогами національних стандартів, необхідно внести відповідні зміни до чинного законодавства, зокрема Законів України «Про захист прав споживачів» і «Про рекламу». Також  Мінприроди найближчим часом  розгляне питання щодо єдиних критеріїв для визначення поліпшених екологічних характеристик товарів і послуг. Такі критерії мають бути затверджені на державному рівні  для стимулювання виробництва екопродукції (наприклад, пільгове кредитування на модернізацію виробництва чи оподаткування тощо), встановлення вимог технічних специфікацій для здійснення сталих («зелених») державних закупівель, гармонізовані з критеріями добровільних систем (програм) екологічної сертифікації, які діють Україні,за стандартизованими принципами та методами.

Саме такій підхід, на думку фахівців Мінприроди,  забезпечить зниження надмірного регуляторного навантаження у сфері добровільної сертифікації та стимулюватиме розвиток ринку екопродукції, дозволить уникнути  плутанини на ринку й унеможливить  введення в оману споживача щодо значення екологічних маркувань і тверджень рекламного змісту.

Позиції сторін

Леся Карнаух, директор Департаменту стратегії та європейської інтеграції Мінприроди:

«Необхідно розробити і впровадити системустимулів для таких виробників. Уже встановлено критерії оцінки для отримання державної підтримки для суб’єктів господарювання, що впроваджують систему екологічного управління та принципи корпоративної соціальної відповідальності, а також застосовують екологічний аудит і сертифікацію виробництва продукції згідно з міжнародними природоохоронними стандартами».

Світлана Берзіна, заступник голови національного технічного комітету стандартизації ТК 82 «Охорона навколишнього природного середовища»:

«Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) визначає, що екологічні маркування повинні бути точними, перевіреними, доречними та правдивими. Це стосується як екологічних самодекларацій (ІІ тип), так і екологічного маркування І типу. Принципи застосування самодекларацій – знаків і надписів, що стосуються утилізації, вмісту вторинної сировини у складі продукції чи упаковки, придатності до компостування тощо визначені ДСТУ ISO 14021.  Виробник, який наносить таке маркування, несе повну відповідальність і повинен надати докази правдивості застосування такого маркування  на вимогу будь-якої зацікавленої сторони. І тип екологічного маркування згідно з ДСТУ ISO 14024 застосовується в межах  добровільної програми (системи сертифікації), яка має бути заснована на багатьох критеріях для різних категорій продукції. На відміну від ІІ типу, вони визначають загальну екологічну перевагу продукції в межах конкретної категорії за результатами розгляду її життєвого циклу. Й отримати право на таке маркування можна виключно шляхом оцінювання  незалежною третьою стороною, тобто шляхом сертифікації».

Світлана Перминова, директор Центру екологічної сертифікації та маркування ВГО «Жива планета»:

«Програма екологічного маркування відповідно до ДСТУ ISO 14024 впроваджується нашою організацію  з 2003 року. Наш  орган сертифікації отримав міжнародне визнання, а знак екомаркування – «Зелений журавлик» – включено до міжнародного реєстру. На даний час затверджено 43 стандарти, що встановлюють екологічні критерії оцінювання життєвого циклу в межах нашої програми згідно з ДСТУ ISO 14024 для різних категорії харчових продуктів, промислових товарів, будматеріалів і послуг. Критерії розробляються національним технічним комітетом стандартизації ТК 82 «Охорона навколишнього природного середовища» і перед прийняттям узгоджуються з усіма зацікавленими сторонами. Як правило, розробка критеріїв здійснюється шляхом гармонізації або модифікації критеріїв програм екологічного маркування ЄС, європейських та інших країн, які проваджують визнані на міжнародному рівні програми екологічного маркування».

В’ячеслав Черненко, головний спеціаліст відділу моніторингу довкілля Мінприроди:

«Технічний регламент із екологічного маркування не відповідає вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», оскільки стосується застосування добровільного (необов’язкового) маркування, а також він не узгоджується зі структурою та іншими вимогами до технічних регламентів. Наприклад, в частині щодо здійснення добровільної оцінки  та призначення органу з екологічного маркування. Статтею 22 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначено, що  здійснення добровільної оцінки відповідності не вимагається технічними регламентами. Орган з оцінки відповідності (в тому числі призначений орган чи визнана незалежна організація) залучається до здійснення добровільної оцінки відповідності на умовах, визначених договором між заявником і таким органом. Сьогоднішнім засіданням ми розпочинаємо перегляд цього Технічного регламенту та долучаємо широкий загал до діалогу з метою приведення питання застосування екологічного маркування у відповідність чинному законодавству».

Віра Атаманенко, начальник відділу оцінки відповідності управління оцінки відповідності та технічних регламентів Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку:

«Головне у врегулюванні застосування екологічного маркування – це визначення статусу екологічних критеріїв для оцінки категорій продукції. Регламент Європейського парламенту і  Ради  ЄС  від  25  листопада  2009  року 66/2010/ЄС про знак екологічного маркування Європейського Союзу  передбачає, що критерії на кожну окрему групу продукції приймаються окремим Регламентом ЄС. Ця практика може бути застосована і в Україні. Екологічні критерії мають бути єдиними і можуть бути затверджені технічними регламентами, іншими нормативними актами або прийняті як національні стандарти (ДСТУ)».

Олег Цільвік, заступник голови правління Союзу споживачів України:

«Потребує перегляду та чіткого визначення роль органів влади у сфері державного управління та нагляду (контролю) за застосуванням маркування рекламного змісту, зокрема такого, що визначає екологічну характеристику чи перевагу продукції. На українському ринку існує таке явище,як «грінвошинг». Союз споживачів України системно проводить роботу з виявлення на споживчому ринку України неякісної, фальсифікованої та контрафактної продукції, що представляє загрозу для життя та здоров’я споживачів і наносить матеріальні збитки їхньому майну. Окрім цього, ведеться моніторинг щодо дотримання суб’єктами господарювання вимог чинного законодавства про захист прав споживачів, про рекламу та про маркування продукції на предмет попередження фактів поширення неправдивої інформації. За результатом такого моніторингу виявлено понад 50 виробників, які безпідставно застосовують екологічне маркування, порушуючи чинне законодавство та вводячи в оману споживача».

Оксана Манько, заступник начальника управління – начальник відділу  розслідувань недобросовісної конкуренції виробничої сфери Антимонопольного комітету України:

«Ми продовжуємо розслідування застосування екологічних декларацій для недопущення введення в оману споживачів. Згідно з чинним законодавством, на суб’єкти господарювання, які необґрунтовано застосовують надписи «Еко», «Біо», «Екологічний», «Натуральний» та інші, можуть бути накладені штрафи в розмірі 5% від доходу за минулий рік. Зміни в законодавстві щодо застосування екологічного маркування, про які йде мова, не стануть на заваді для продовження наших розслідувань».

Юлія Літош, заступник начальника юридичного департаменту  – начальник відділу нормотворчої діяльності Мінприроди:

«Орган з оцінки відповідності та суб’єкт господарювання можуть застосовувати екологічне маркування І типу відповідно до ДСТУ ISO 14024 на підставі здійсненої добровільної оцінки відповідності згідно з національним стандартом у тому випадку, якщо таке маркування не ототожнюється з екологічним маркуванням, передбаченим Технічним регламентомз екологічного маркування. Але на даний момент він не є діючим і, враховуючи вимоги Законів України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»,  «Про стандартизацію», національних стандартів у сфері екологічного маркування й міжнародного й європейського досвіду у цій сфері, має бути скасованим».