ТПП України звернулась до Президента України щодо політико-правового врегулювання запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення

«Комітет підприємців АПК при Торгово-промисловій палаті України послідовно підтримує зусилля органів влади та громадськості, що спрямовані на зняття мораторію на відчуження земель  сільськогосподарського призначення  та запровадження їх ринкового обігу,  забезпечення конституційного права громадян вільно розпоряджатися своєю власністю. Формування прозорого ринку  земель сільськогосподарського призначення може стати потужним інструментом не тільки розвитку сільського господарства та сільських територій, підвищення рівня життя та добробуту сільського населення, а й зміцнення української економіки та формування інвестиційної привабливості держави загалом. Водночас, запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення - це тільки перший крок до більш широкої та комплексної земельної реформи задля досягнення такої мети, яка включатиме регулювання земельних відносин, землекористування, планування та моніторинг, консолідацію земель тощо», – йдеться у зверненні.

Підготовка та проходження проекту Закону України № 2178-10 від 10 жовтня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» у Верховній Раді України, суспільні настрої та події, що розгортаються навколо цього процесу, дають підстави для сумнівів щодо правильності обраної владою правової моделі ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні, механізмів та інструментів її реалізації, а також свідчення відсутності сформованих аграрно-політичних цілей земельної реформи.

Предметом занепокоєння більшої частини суб’єктів малого та середнього сільськогосподарського підприємництва є норми законопроекту № 2178-10 про допуск до володіння землями сільськогосподарського призначення іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб. Винесення цього питання на референдум не є вирішенням проблеми, а тільки відтермінуванням у прийнятті рішення.

Важливість іноземних інвестицій, зокрема для сільського господарства, є очевидною, але, як засвідчує практика інших країн, головним інвестором є національний селянин, національний фермер, який є ще й гарантом продовольчої безпеки країни, гарантом сталого розвитку сільської місцевості, що набуває все більшої актуальності для України. Аналіз законопроекту № 2178-10 дає підстави для висновків про відсутність орієнтації на розвиток вітчизняного малого та середнього підприємництва у сільській місцевості.

 Виходячи із викладеного Комітет підприємців АПК при  Торгово-промисловій палаті України пропонує  органам державної влади:

У співпраці з громадськістю, професійними організаціями, що здійснюють діяльність у сфері розвитку сільського господарства та сільської місцевості розпочати процес підготовки стратегії розвитку сільського господарства та сільської місцевості, дотримуючись Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, світового досвіту та кращих міжнародних практик.

Такий документ має дати чітке розуміння не тільки суб’єктам сільськогосподарського підприємництва, сільським громадам, інвесторам – як вітчизняним, так і зарубіжним, а й суспільству загалом того, які цінності сповідуємо, куди рухаємося, за якою моделлю будуємо сільськогосподарську та сільську економіку,  зокрема  систему земельних  відносин як невід’ємної складової аграрної політики держави.

За відсутності державної стратегії розвитку сільського господарства та сільської місцевості пропонується обрати консервативну модель поетапного запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення, що передбачає:

• обмеження на початковому етапі сукупної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи на основі аналізу практик європейських країн, зокрема постсоціалістичних країн, з поступовим збільшенням розміру таких площ. Зважаючи на те, що земельна реформа в Польщі вважається однією з найуспішніших серед постсоціалістичних країн, видається доцільним, виходячи з досвіду цієї країни, встановити такі обмеження на рівні 300 гектарів;
• обмеження на початковому етапі фізичними особами – громадянами України переліку суб’єктів, які можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення з поступовим поетапним розширення переліку таких суб’єктів – іноземці, особи без громадянства та юридичні особи;
• запровадження вимог щодо сільськогосподарських навичок та осілості покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

 Поетапне запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення дасть можливість:

• гармонізувати та узгодити в часі з іншими важливими реформами -  з децентралізації та судової реформи в Україні, для забезпечення відновлення довіри громадян та захисту прав власності;
• забезпечити системний перегляд земельного законодавства, усунувши неузгодженості та правові колізії;
• уникнути надмірної концентрації земель сільськогосподарського призначення та помилок, як це мало місце у деяких країнах, наприклад, Латинської Америки;
• розробити, на основі здобутого досвіду,  законодавчі пропозиції щодо подальшого обігу земель сільськогосподарського призначення, належне правове та організаційне забезпечення земельних відносин.

1. Підтримати, як невід’ємну частину процесів запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення, формування та розвиток дієвих інститутів й інституцій, спрямованих на зміцнення конкурентоспроможності малого та середнього бізнесу у сільській місцевості. Забезпечити формування дієвої інфраструктури ринку земель сільськогосподарського призначення. Реформувати систему державного управління, чітко визначити та  узгодити функції державних органів, що формують та реалізують  державну політику у сфері земельних відносин, стимулюючи при цьому дотримання принципів відповідальної власності та використання земельних ресурсів – раціонального природокористування, збереження якісних властивостей ґрунтів, дотримання стандартів охорони грунтів  та  навколишнього середовища тощо.
2. Забезпечити системну сталість, доступність, прозорість, а також пріоритетність державної підтримки малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції, особливо на етапі їхнього становлення. Розробка та реалізація дієвих державних та регіональних програм підтримки малого та середнього сільськогосподарського бізнесу для підвищення його конкурентоспроможності на внутрішньому  та зовнішніх ринках. Насамперед, підтримка розвитку  сімейних фермерських господарств, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, організації виробників сільськогосподарської продукції,  сільськогосподарські дорадчі служби, оптові ринки сільськогосподарської продукції, товариства землеустрою тощо.
3. Створити систему належного фахового інформаційного супроводу земельної реформи.
4. Власники та користувачі земельних ділянок мають не тільки вміти робити свідомий вибір в операціях на ринку земель сільськогосподарського призначення, а й, в першу чергу, вміло використовувати основний ресурс сільського господарства.
5. Забезпечити ефективне функціонування земельного кадастру, реєстру майнових прав з метою захисту прав власності на землю.
6. Вести відкритий та прозорий процес формування державної політики щодо обігу та використання земель сільськогосподарського призначення як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави.

          Такі дії сприятимуть досягненню суспільного  консенсусу у сфері земельної реформи, відкриють шлях до налагодження збалансованого, ефективного, прозорого використання й обігу земель сільськогосподарського призначення з урахуванням інтересів виробників сільськогосподарської продукції, суспільства, територіальних громад та держави.