Торгівля з ЄС по-дорослому. Як експортувати без пільг?

Єврокомісія завершує дії автономних торговельних заходів ЄС. Чому в цьому рішенні немає «зради», пояснив Михайло Непран, перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України, у ефірі телеканалу Новини.Live.

Що добре бізнесу, то добре державі.

Час від часу в публічному просторі згадується ця формула.

Начебто і виглядає вона досить привабливо і начебто є правдивою.

Дійсно, бізнес забезпечує робочі місця, бізнес платить податки.

Бізнес інколи вкладає інфраструктуру, займається розвитком тих чи інших галузей промисловості, впроваджує нові технології, нові досягнення науки і техніки.

Але бізнес при цьому,  основною своєю метою має чітке і конкретне завдання  - отримання прибутку, ще краще надприбутку.

Тому бізнес не завжди готовий платити податки.

Бізнес, як правило, при найменшій можливості заплатити менше, заплатить.

Для цього часто використовують сірі та чорні схеми. Є й бізнес, схильний до паразитування на тілі державної економіки, переважно великий.

Корупція, тяга до монопольного становища, використання своїх корумпованих зв'язків з державними службовцями та іншими посадовими особами для забезпечення отримання прибутків і надприбутків. І така зворотна сторона бізнесу, і вона є суворою реальністю, від якої нікуди не дітися. 

Чому я згадав про цю формулу?

Тому що зараз почалася дискусія у публічному середовищі у зв'язку з тим, що з 5 червня 2025 року Єврокомісія завершує дії автономних торговельних заходів ЄС.

За цією бюрократичною назвою було рятівне коло, яке кинула Єврокомісія і європейські країни для нас у 2022 - 2023 році для того, щоб витягти український агроекспорт, який у зв'язку з блокадою портів, а через порти Великої Одеси йшло майже 70 відсотків експорту України, був просто у надкритичному стані.

І була цілком реальна загроза втратити врожай 2021-2022-2023 року маркетингових років.

Це дало змогу, особливо у 2022-2023 році, не тільки вистояти, а й наростити обсяги торгівлі з Європейським Союзом. Але будь-яка пільга має свій початок і свій кінець.

От зараз підійшов до кінця і цей пільговий режим, який існував між Україною і з країнами ЄС.

Звичайно, почалися широкі коментарі, традиційна «зрада», яку так люблять розганяти в українських соціальних мережах та експертному середовищі, особливо ті, хто спеціалізується на хейті та на негативній інформації, називаючи при цьому втрати України аж три мільярди євро.

Ну і інші різні страшні сценарії, із посиланнями на зарубіжні публікації.

От і повертаємося ми до формули.

Чи дійсно це так критично для держави України, критично для українського бізнесу? І для нас з вами, українців? 

Перше.

Звичайно, ніхто не хоче втрачати свої прибутки.

Звичайно, продавати в Європу, Польщу, Угорщину, Словаччину набагато комфортніше і набагато простіше, ніж вести в Північну Африку, Китай чи Близький та Середній Схід.

Бізнес цінує більш цивілізовані, зрозумілі правила гри.

Але якщо ми дивимося в завтра, якщо ми зацікавлені в тому, щоб навколо України через пів року, рік, через два роки не виник пояс проросійськи настроєних антиукраїнських урядів, а пільговий режим із Україною якраз і використовується проросійськими силами, антиукраїнськими силами для виборців, а основні виборці у сусідніх країнах це якраз дрібні виробники, це фермери, тому що ті самі Польща чи ті самі Франція,  десять відсотків виборців це якраз фермери, дрібні і середні, для яких неконтрольований експорт української агропромислової продукції створює великі проблеми.

Друге.

Гроші, які дає нам європейська спільнота, а це прямі гроші, які напряму йдуть в бюджет України. 

Про ті три мільярди гривень, які начебто порахували, що втратить економіка України.

Це не економіка України, це не ми з вами втратимо.

Ось чому: експортери в бюджет не платять ніяких податків та відрахувань.

Експортери заводять валюту на рахунки Національного банку, платять заробітну плату своїм працівникам, розраховуються із виробниками агропромислової продукції.

Але на відміну від тих грошей, які нам дають європейські партнери, прямо в бюджет нічого не потрапляє.

Різна вага мільярдів: коштів, які не доотримають зернотрейдери і мільярдів грантів, які в минулому році нам дала Європейська комісія, і які напряму пішли на підтримку шкіл, лікарень та інших соціальних проєктів.

Тому, коли ми говоримо про втрати України, давайте говорити чесно. Україна різна, починаючи від президента на Банковій і закінчуючи бабусею в Поліському селі.

Чи втратять вони щось від недоотриманого експорту?

Не втратять.

Це трошки інша історія.

І третє.

Гроші, які ми отримуємо, це податки.

Це податки виробників, зокрема і агропромислового сектору Європейської комісії.

Можна сьогодні виграти, але цей виграш буде тимчасовий.

До речі, треба віддати належне.

Найбільш далекоглядний бізнес, той же Андрій Веревський, один з найбільших наших аграрних експортерів, якщо найбільший аграрний експортер, виступив із заявою, де закликав не загострювати відносини з Європейською комісією, а домовлятися.

Абсолютно стратегічно, бізнесово правильно прорахований крок.

Краще втратити трохи зараз, аніж втратити набагато більше потім, якщо в результаті нашої недомовленості, нашого наполягання, буде ще одне загострення економічно-агропромислової кризи в наших відносинах з європейською спільнотою, що дасть додаткові аргументи проросійським, антиукраїнським силам, і може створити для нас великі проблеми в недалекому майбутньому. 

Тому, я не бачу зради.

Все йде нормально.

Як завірив мене перший заступник міністра економіки, торговий представник України Тарас Качка, про рішення ЄС щодо торгового безвізу знали, до цього готувалися.

Зради в цьому не бачать, а навпаки, шукають нові ринки товарів для експорту українських товарів.

Зараз Міністерство економіки України разом з іншими профільними міністерствами в переговорному процесі з переукладання нової угоди про економічне співробітництво між Україною та ЄС.

Я думаю, там якраз багато позицій можуть бути збільшені порівняно з тим, як були укладені в 2016 році.

Тому ніякої ситуація Києвом контрольована.

Якщо ми хочемо жити в сім'ї європейських народів, ми повинні рахуватися не тільки зі своїми інтересами, а й з їхніми.

Тоді буде взаємоповага і комфортне співжиття та колаборація всіх з усіма, сформована зваженими стратегічними рішеннями.