м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33

Відбулося виїзне засідання Комітету підприємців малого та середнього бізнесу при ТПП України

27.03.2025

26 березня 2025 року відбулося виїзне засідання Комітету підприємців малого та середнього бізнесу при ТПП України в змішаному форматі у формі круглого столу.

Тема обговорення: “Формування промислових кластерів в Україні: можливості для підприємств малого та середнього бізнесу”. 

Мета проведення засідання Комітету: ознайомити членів Комітету, керівників бізнес-асоціацій, підприємців, роботодавців, науковців, ЗМІ щодо формування промислових кластерів в Україні та можливостей для підприємств малого та середнього бізнесу. 

Учасники засідання обговорили питання щодо формування промислових кластерів в Україні та можливостей для підприємств малого і середнього бізнесу. 

Зокрема, як зазначили учасники засідання, кластер - це галузеве, територіальне та добровільне об’єднання організацій, які тісно співпрацюють між собою та іншими суб’єктами у виробничо-збутовому ланцюжку створення цінності задля підвищення конкурентоздатності власної продукції, її експорту, зниження трансакційних та економічних витрат діяльності та сприяння економічному розвитку регіону. 

Важливо відрізняти кластери від інших бізнес-об’єднань, зокрема від галузевих бізнес-асоціацій.

Як правило, останні націлені на лобіювання спільних бізнес-інтересів своїх членів і не ставлять собі за мету налагодження виробничої кооперації, сприяння експорту та інноваціям. 

Кластери підтримуються за допомогою окремих кластерних програм або шляхом інтеграції в інші програми економічної підтримки. 

Найчастіше кластерна політика пов’язана з інноваціями, дослідженнями, розробками та технологічною підтримкою.

Більшість кластерних політик реалізують змішану стратегію, підтримуючи як новітні, так і зрілі галузі, а також спрямовані на промислову трансформацію, використовуючи кластери як каталізатори змін. Ініціаторами та координаторами створення кластерів можуть бути як державні та регіональні органи влади та інституції, так і приватні компанії й недержавні об’єднання. 

Серед таких у США, наприклад, переважають венчурні інвестори, стартапи, державні науково-дослідні установи, в ЄС – регіональні органи влади.

У більшості країн світу значну роль у кластерному розвитку відіграє центральна або регіональна влада, яка зацікавлена у технологічному розвитку та реструктуризації економіки.

Загалом у Європі налічується близько 2950 кластерів, тобто об’єднань, визначених як регіональні концентрації учасників відповідних галузей.

Економічні активності, які стосуються європейських кластерів, покривають до 39% робочих місць й до 55% фондів зарплат ЄС.

Хоча європейська кластерна практика є неоднорідною, але відповідна політика на національному рівні реалізована в Австрії, Чехії, Данії, Естонії, Франції, Німеччині Польщі та інших країнах. 

Кластерна політика регіонального рівня реалізується в Бельгії, Греції.

Є також низка країн, в яких на сьогодні відсутні спеціальні програми, або вони підтримуються суміжними програмами чи структурними фондами ЄС.

Основна різниця між національними та регіональними політиками полягає в орієнтації національної стратегії на нові та high-tech індустрії, тоді як регіональна підтримує традиційні та основні галузі регіону. 

На відміну від взаємовідносин виробничої кооперації в традиційних індустріях, які практикувалися задовго до появи кластерів, кластери є значно більш інноваційними – 87% всіх патентів ЄС виробляється компаніями, що є учасниками кластерів. 

До того ж значним є внесок кластерів у зовнішньоекономічній діяльності – 50% експортних індустрій також належать до кластерів.

Системні ефекти кластерного розвитку на економіку регіону та країни полягають в наступному: 

- кластери концентрують економічну діяльність у межах «промислових блоків», що є «зв’язаними» ланцюгами співпраці. Така форма дає змогу виявляти пробіли в ланцюгах та заповнювати їх, генеруючи при цьому побічні потоки знань; 
- кластер розширює ринок.

Проте жодного законодавчого чи нормативно-правового акту, де кластерний розвиток був би об’єктом державного регулювання, досі не прийнято. 

Незважаючи на тривалий період існування, кластерний рух в Україні є слабо організованим на національному рівні й зростає радше стихійно.

Проте єдиної організації – репрезентанта кластерів України немає.

Кластерний розвиток слабо підтримується державою – до 2020 року в нас не було відповідальних органів у центральному уряді, відповідних національних політик чи програм розвитку.

У країні діють близько 50 кластерних ініціатив та кластерів, 22 з них є на платформі European Cluster Collaboration Platform (ECCP).

Також в останні роки відбувається значна активізація на регіональному рівні. 

Зареєстровані в Україні 30 кластерних організацій представляють такі види економічної діяльності:

• ІТ – 31%; 
• АПК – 16%; 
• деревообробна та меблева промисловість – 13%; 
• енергетика – 10%; 
• аерокосмічна галузь – 6% та ін. 

Найбільш розвинутими та масовими є ІТ-кластери, серед яких за рівнем організації та масштабами діяльності виділяються Львівський та Харківський ІТ-кластери.

Серед промислових кластерів відомими є кластери автомобільної галузі «Закарпаття», Херсонський бізнес-кластер (інжиніринг) та меблевий кластер Рівненщини.

Утім, уже зараз в Україні є достатня кількість людей та організацій, які розуміються на темі та ініціюють формалізацію кластерів.
 

Теги: ТППУ, комітет МСБ

Анонси

Останні новини

Більше новин