26 березня 2025 року відбулося виїзне засідання Комітету підприємців малого та середнього бізнесу при ТПП України в змішаному форматі у формі круглого столу.
Тема обговорення: “Формування промислових кластерів в Україні: можливості для підприємств малого та середнього бізнесу”.
Мета проведення засідання Комітету: ознайомити членів Комітету, керівників бізнес-асоціацій, підприємців, роботодавців, науковців, ЗМІ щодо формування промислових кластерів в Україні та можливостей для підприємств малого та середнього бізнесу.
Учасники засідання обговорили питання щодо формування промислових кластерів в Україні та можливостей для підприємств малого і середнього бізнесу.
Зокрема, як зазначили учасники засідання, кластер - це галузеве, територіальне та добровільне об’єднання організацій, які тісно співпрацюють між собою та іншими суб’єктами у виробничо-збутовому ланцюжку створення цінності задля підвищення конкурентоздатності власної продукції, її експорту, зниження трансакційних та економічних витрат діяльності та сприяння економічному розвитку регіону.
Важливо відрізняти кластери від інших бізнес-об’єднань, зокрема від галузевих бізнес-асоціацій.
Як правило, останні націлені на лобіювання спільних бізнес-інтересів своїх членів і не ставлять собі за мету налагодження виробничої кооперації, сприяння експорту та інноваціям.
Кластери підтримуються за допомогою окремих кластерних програм або шляхом інтеграції в інші програми економічної підтримки.
Найчастіше кластерна політика пов’язана з інноваціями, дослідженнями, розробками та технологічною підтримкою.
Більшість кластерних політик реалізують змішану стратегію, підтримуючи як новітні, так і зрілі галузі, а також спрямовані на промислову трансформацію, використовуючи кластери як каталізатори змін. Ініціаторами та координаторами створення кластерів можуть бути як державні та регіональні органи влади та інституції, так і приватні компанії й недержавні об’єднання.
Серед таких у США, наприклад, переважають венчурні інвестори, стартапи, державні науково-дослідні установи, в ЄС – регіональні органи влади.
У більшості країн світу значну роль у кластерному розвитку відіграє центральна або регіональна влада, яка зацікавлена у технологічному розвитку та реструктуризації економіки.
Загалом у Європі налічується близько 2950 кластерів, тобто об’єднань, визначених як регіональні концентрації учасників відповідних галузей.
Економічні активності, які стосуються європейських кластерів, покривають до 39% робочих місць й до 55% фондів зарплат ЄС.
Хоча європейська кластерна практика є неоднорідною, але відповідна політика на національному рівні реалізована в Австрії, Чехії, Данії, Естонії, Франції, Німеччині Польщі та інших країнах.
Кластерна політика регіонального рівня реалізується в Бельгії, Греції.
Є також низка країн, в яких на сьогодні відсутні спеціальні програми, або вони підтримуються суміжними програмами чи структурними фондами ЄС.
Основна різниця між національними та регіональними політиками полягає в орієнтації національної стратегії на нові та high-tech індустрії, тоді як регіональна підтримує традиційні та основні галузі регіону.
На відміну від взаємовідносин виробничої кооперації в традиційних індустріях, які практикувалися задовго до появи кластерів, кластери є значно більш інноваційними – 87% всіх патентів ЄС виробляється компаніями, що є учасниками кластерів.
До того ж значним є внесок кластерів у зовнішньоекономічній діяльності – 50% експортних індустрій також належать до кластерів.
Системні ефекти кластерного розвитку на економіку регіону та країни полягають в наступному:
- кластери концентрують економічну діяльність у межах «промислових блоків», що є «зв’язаними» ланцюгами співпраці. Така форма дає змогу виявляти пробіли в ланцюгах та заповнювати їх, генеруючи при цьому побічні потоки знань;
- кластер розширює ринок.
Проте жодного законодавчого чи нормативно-правового акту, де кластерний розвиток був би об’єктом державного регулювання, досі не прийнято.
Незважаючи на тривалий період існування, кластерний рух в Україні є слабо організованим на національному рівні й зростає радше стихійно.
Проте єдиної організації – репрезентанта кластерів України немає.
Кластерний розвиток слабо підтримується державою – до 2020 року в нас не було відповідальних органів у центральному уряді, відповідних національних політик чи програм розвитку.
У країні діють близько 50 кластерних ініціатив та кластерів, 22 з них є на платформі European Cluster Collaboration Platform (ECCP).
Також в останні роки відбувається значна активізація на регіональному рівні.
Зареєстровані в Україні 30 кластерних організацій представляють такі види економічної діяльності:
• ІТ – 31%;
• АПК – 16%;
• деревообробна та меблева промисловість – 13%;
• енергетика – 10%;
• аерокосмічна галузь – 6% та ін.
Найбільш розвинутими та масовими є ІТ-кластери, серед яких за рівнем організації та масштабами діяльності виділяються Львівський та Харківський ІТ-кластери.
Серед промислових кластерів відомими є кластери автомобільної галузі «Закарпаття», Херсонський бізнес-кластер (інжиніринг) та меблевий кластер Рівненщини.
Утім, уже зараз в Україні є достатня кількість людей та організацій, які розуміються на темі та ініціюють формалізацію кластерів.
Теги: ТППУ, комітет МСБ